Поради для молодих авторів від Книжкової шафи

4 березня у книгарні «Книжковий дворик» Книжкова шафа зібрала молодих авторів для участі у майстер-класі із написання прози. Майстер-клас провела літературознавець Маріанна Челецька-Барабаш. У цій статті зібрані найцікавіші поради лектора. Сподіваємося, що вони стануть цікавими та корисними для вас!

DSC_2015

 

Письмо для кожного  справжнього письменника починається із запитань. Серед них можна виділити ключові:

Як і коли ви пишете?

Для чого писати?

Як ви уявляєте свого читача?

Як і коли ви пишете? Сідаючи за робоче місце, хтось обирає папір і ручку, хтось користується сучасними гаджетами, економлячи час. Це індивідуальний вибір кожного. Проте чи замислювалися ви над тим, що навіть вже цей перший крок має певне значення?  Багато із авторів принципово відмовляються від використання сучасної техніки, записуючи свої думки вручну або на … друкарській машинці. Валерій Шевчук неодноразово зізнавався у своїх інтерв’ю, що при використанні комп’ютера втрачається та особлива енергетика та сила, яка йде від руки автора у момент написання твору.

Молодий сучасний американський художник і поет Остін Клеон сформулював 10 правил ефективної творчості, які лягли в основу його креативної книжки «Кради як митець: Креативні «фішки», про які тобі ніхто не розповість» (українською мовою її видав Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2016). Власне, одне із таких правил якраз і стосується означеного питання: на думку Клеона, «чим більше письменництво стає фізичним процесом, тим кращими виходять твори. Можна відчути чорнило на папері. Можна розкласти папір по усьому столу і перебирати їх. Можна покласти текст усюди, де на нього буде зручно дивитися».

DSC_2011

Для чого писати? Напевно, не кожен із письменників знайшов відповідь на це запитання, навіть написавши кілька вдалих книг. Вочевидь важливим у процесі творчості є саме пошук відповіді, і часто саме він стає стимулом для писання, а також і мірилом того, наскільки серйозно автор ставиться до свого таланту.

Однією із відповідей є: «Я пишу, бо не можу не писати». У кожного автора є ситуації, коли він довший час, виносивши в собі ідеї, розуміє, що прийшов час зафіксувати їх на папері. І хоча навіть якщо ідея та герої склалися в один пазл, але ви можете не писати, то не варто спішити. Пишіть лише тоді, коли маєте розуміння, для чого ви пишете і те, що ви не можете не писати у відповідний момент.

М. Кундера: «Пишіть, щоб пережити мить екстазу. Читайте теж».     

Як ви уявляєте свого читача? Коли автор має перед собою образ людини чи соціальної групи, для якої він пише, то його письмо  має більше шансів знайти свого читача.  Звертайтеся до свого читача у процесі написання твору, думайте про нього не менше, ніж про своїх героїв. Пам’ятайте, що читачі, як правило, розділяються на два типи: ті, хто любить тільки сюжет, дію (екшен), інтриги і несподівані розв’язки (це – тип масового читача), та ті, хто більше звертає увагу на форму побудови тексту, віртуозність у конструюванні сюжету (це – тип інтелектуального читача).

Коли ви маєте відповіді на ці запитання і взялися за написання свого твору пам’ятайте, що будь-який художній твір це поєднання досвіду та уяви. Автор не може повністю абстрагуватися від власного ego при створенні тексту. Навчайтеся використовувати власний досвід для моделювання ситуацій, героїв, характерів. Кожен добрий твір це поєднання власного досвіду та фантазії письменника.

Автор є митцем не лише у час написання твору, але тоді, коли він спостерігає за людьми, прислухається до діалогів на вулиці, мандрує, вивчає нове… І, вбираючи в себе, як в губку, навколишні дії, слова, образи, письменник повинен бути свідомо переконаним, що це все є фактично евентуальним матеріалом для його майбутнього твору. Не все, звісно, може бути використано в процесі написання, однак від розуміння того, що це все важливе, ти отримуєш додаткову впевненість в успішності своєї справи.

DSC_2005

Отож, працюючи над текстом, пам’ятайте про три НЕ, які не повинен боятися робити автор:

  1. НЕ БІЙСЯ спостерігати за людьми, навіть коли на вас дивитимуться як на диваків.
  2. НЕ БІЙТЕСЯ фантазувати і сміливо висловлювати свої, навіть найнебезпечніші думки.
  3. НЕ БІЙТЕСЯ писати про свій особистий досвід життя, навіть коли вам видаватиметься, що таких речей не варто виносити на люди.

Приступаючи до писання, не беріться відразу до великих жанрових форм. Але навіть якщо ви маєте намір написати роман, то для початку оформлюйте його окремими оповідками (оповідка – це жанр, який за своїм характером і способом опрацювання матеріалу є чимось середнім між оповідання як наративною історією та новелою як текстом, в основі якого лежить «одна нечувана подія, що трапилася»). Облюбуйте собі якусь «нечувану подію» й будуйте навколо неї свій сюжет за принципом «новелістичного сокола» – наскрізної деталі, символу, що повинен тримати увагу читача в постійній напрузі.

Наступним і дуже важливим етапом після того, як ви вирішили писати, є вибір вдалого заголовка до свого твору. І до цього справді потрібно докласти максимум своїх сил – і розумових, і, без перебільшення, фізичних. У 70-ті роки ХХ ст. російський дослідник Зундель Блисковський недаремно навіть назвав своє есеїстичне дослідження так промовисто – «Муки заголовка». Адже, пам’ятайте, що читач, для котрого ім’я автора нічого не говорить, обирає собі лектуру за назвою книжки! А ось один із дослідників теорії заголовка, також цікавий, але призабутий письменник ХХ ст. Сигизмунд Кржижановський, у 20-ті роки присвятив питанням щодо природи заголовка та його адекватного вибору для твору навіть спеціальну працю «Поетика заголовка», яка у наш час стала раритетом. Власне, на його думку, заголовок твору не повинен бути надмірно «сплющеним», тобто заголовок повинен бути своєрідним мікрообразом усього сюжету вашого твору – метафорично-символічною художньою деталлю.

Не пишіть занадто описово – залишайте інтригу для читача в усьому: від портретних характеристик героїв до розвитку дій. Також потрібно уникати описовості і в побудові діалогів. Сучасний текст живе в умовах технологізації процесу в різних сферах суспільного життя, тому його потрібно передусім бачити, тобто писати так, аби читач міг його інсценізувати у своїй уяві. Для цього найкраще надається ремаркова форма передавання діалогічного мовлення персонажів.

І наприкінці, як нагадування для кожного, хто має намір писати, хай буде таке очевидне і цілком зрозуміле: ви ніколи не досягнете успішності як письменник, якщо не дбатимете про постійне, безперервне поповнення свого словникового запасу та не звертатимете увагу на власну грамотність у передаванні своїх думок.

Маріанна Челецька-Барабаш

 

Please follow and like us:
0

Якщо Вас зацікавила інформація, поділіться нею з друзями :)