З якого віку потрібно дитину вчити молитися?

Мої перші молитви. / Упор. Ю. Березенко; худож. С. Балух. – К.: Братське, 2016. – 32 с.: іл.

cover_front1

Здавна відомо, що молитва – це стан душі. Але чи ми часто задумуємося над цими словами? Мабуть, лише тоді, коли чуємо її з вуст наших дітей або ще у великі християнські свята – на Різдво та Великдень. Бо молитва найкраще осягається, коли осідає на дні дитячих сердечок. За незначним винятком, для дітей практично не існує спеціальних канонічних молитов, хіба їх адаптовані форми. Відтак діти змушені самі вигадувати «свої перші молитви».

До того ж, перед батьками так чи інакше постане запитання: з якого віку потрібно вчити їхню дитину молитися? Тобто коли вона може зрозуміти Господню молитву і почати молитися до Бога разом з дорослими? Відповідь проста: якнайраніше. І хоч зміст молитви «Отче наш» малюк, звісно, відразу не зрозуміє, але, регулярно повторюючи (спочатку механічно) її за батьками, він згодом захоче сам вигадати власну форму спілкування з Богом. Головне, для батьків важливо показати й переконати дитину, що молитва – це саме розмова з Богом, не нав’язлива й набридлива формула, а живий зв’язок із Небом. І чим раніше дитина це зрозуміє, тим краще! Але якщо вам буде все-таки важко справитися з цим завданням, то на допомогу прийде невеличка книжечка народних та авторських молитов від видавництва «Братське».

Завдяки ініціативі Юлії Березенко проект зібрати і видати авторські дитячі молитви успішно втілився в життя – й оригінальний дитячий молитовник може сміливо конкурувати з подібними релігійнимивиданнями. Задля переконливої канонічності промовлених вустами дітей молитовних зітхань в обрамленні використано всім відомих «народних ангеликів»– «Ангелику мій, охоронцю мій» та «Мій ангеле святий», а також у структуру введено щоденну молитву «Отче наш». Загалом у цій невеликій книжечці, яку дуже тепло проілюстровано малюнками Світлани Балух, що нагадують ніби дитячі розмальовки кольоровими олівцями, зібрано 16 авторських молитов, серед яких є й оригінальні творчі  молитовні рефлексії – часто фрагменти з віршів Галини Кирпи, Зоряни Живки, Наталі Трохим, Надійки Гербіш, Оксани  Лущевської. А поміж цією компанією у збірочці знаходимо декілька віршів Роберта Луїса Стівенсона, автора «Острова скарбів», у перекладі з англійської Володимира Чернишенка. Це фактично його «щасливі думки» і «думчики» про розуміння дитиною світу та місця людини серед «чудових речей на землі». Ці «думки» є ніби певним нагадуванням для «хорошого хлопчика» помолитися вранці та ввечері, щоб прокидаючись – усміхатись, а засипаючи – бути певним, що «сну не потурбує ні найменша прикра річ». І в такому чистому стані своєї душі тільки й можуть народитися справді щирі й незвично щедрі «одкровення» дитячої мови перед Богом.

Молитва – це колективна мова, голос, який не завжди має автора. Тому найособливіші молитви, як правило, безособові. У книжечці маємо такі три цікаві варіанти, автори яких невідомі:

  • молитву за меншу сестричку, яка недавно навчилася ходити (тут потрібно віддати належне вмінню художниці передати з гумором сенс дитячих пустощів);
  • молитву «за бабусю і котика Мурчика» (що сусідить з віршованою спробою вибачення для киці, яке вигадала Г. Кирпа);
  • анонімну «Молитву бретонського рибалки».

мої-перші-молитви

Однак центральною у цьому молитовному гроні дитячих духовних самоцвітів є найпростіша і водночас найбагатша розмова з Богом, яка належить 4-річній Вероніці Чмель:

“Боже, подаруй мені веселку –

барвисту, яскраву.

Для мене і моєї мами”

І цим усе сказано. Більше слів і не потрібно. Хоч перед тим Зоряна Живка молилася за хресну маму в подібній манері (вона чудесна, бо «сплела шалика», «спекла тортика», «намалювала равлика»). Але молитва Вероніки – це справді дитячий шедевр, який можна описати хіба словами з наступного вірша Кирпи – «Ну й гарно все придумав Бог». Іце ВСЕ Він вклав у вуста 4-річної дівчинки!..

Наталя Трохим задумується, як Богові «нелегко мати стільки дітей і всім бути за батька» і як дитина може Йому допомогти полегшити це становище. НадійкаГербіш просто вчить – або вчить просто дякувати Ісусові. І за маму, і за паперові кораблики. Не має значення за що – важливо просто бути у серці Бога, ніби «сердечко каштана», як це цікаво запримічає Оксана Лущевська. І її каштановий голос знову підхоплює Н. Трохим, якій і тут добре вдається уявою дитини зобразити Бога – заплющивши очі, побачити Його «і в мурашці, і в квітці, і в хмарі». І тоді ти неодмінно зможеш відчути, як іконні святі «ходять з тобою за руку». Особливо в час Різдва чи Великодня, якщо ти будеш щиро молитися, то зможеш цей стан присутності Богавідчути якнайкраще. І не має значення, чи молитимешся канонічне «Отче наш», чи своїми словами, як, наприклад, Надійка Гербіш, промовляти на сон грядущий «Дорогий Боже, на добраніч!». Важливо інше – щоразу бачити за словами молитви Бога в кожній речі, яка тебе оточує. Дитині це вдається зробити дуже просто. А ось дорослим непогано було б час до часу перечитувати дитячі молитви, хоча б заради того, аби вміти бачити Бога поза іконами і канонами – Такого, Котрий ходить завжди поруч і для Котрого кожна твоя щира молитва – як перша!

Тому, не гаючи часу, підпиши свій віршований молитовник від «Братського» й обійми Христа всім серцем своїм як справжнього Друга. І він тобі неодмінно подарує веселку – барвисту, яскраву. І для тебе, і для твоєї мами. Бо Бог – це і є веселка, бо так цікаво «уявляти – який Ти?». І недаремно саме ці слова Наталі Трохим винесено на зворот обкладинки – книжечки, що є такою барвистою і яскравою, як і веселка, і яку так хочеться тримати в маленьких ручках, гортати-перечитувати щовечора і щоранку, а відтак – дарувати своїм друзям.

Маріанна Челецька-Барабаш

 

Please follow and like us:
0

Якщо Вас зацікавила інформація, поділіться нею з друзями :)