Даріо Фертіліо та Олена Пономарева «Люди й кіборги»

Оповідь «Люди й кіборги» – це передовсім наше «я звинувачую» на адресу нечутливої Європи

(з передмови)

«Люди й кіборги» – промовиста і дещо антагоністична назва, адже кіборгів можна сприймати як протиставлення людям. Втім, вникнувши глибше, читач розуміє, що люди та кіборги тут не протиставлення, а швидше взаємодоповнення.

Від самого початку оповідь адресувалась європейському читачеві, який не може або не хоче знати аргументи українців у російсько-українському протистоянні під час АТО на сході України.

Вже сама обкладинка книги натякає читачеві, що він перебуває за склом. З титульного боку на обкладинці автомат, зі зворотного – обриси людини. І автомат, і людина перебувають за склом. На склі бачимо сліди від пострілів. Ці сліди можна трактувати двояко: і як сліди від кривавих подій, які читач холоднокровно спостерігає, оскільки вони його не торкаються, і як постріли-намагання достукатись до свідомості, якіукраїнці посилають своїм братам-європейцям. Та які б постріли не мались на увазі авторами, вони не пробивають скло, за яким є обриси людини, можливо, європейського читача.

«Оповідь ставить собі за мету підвести до лави підсудних усіх байдужих, сліпих, глухих, дезінформованих за звичкою, несвідомих (бо так вигідніше), конформістів (бо це слугує певним інтересам): усі ці типи людей надто часто зустрічаються на Заході.

Несподіваним є рішення авторів зазначити, що будь-які співпадіння персонажів із реальними особами є НЕ випадковими. Герої оповіді –це типові персонажі, взяті з реального життя. Тут є і кіборг –захисник Донецького летовища, і італійський бізнесмен, який втрачає свої статки через санкції, які наклали на Росію, і голландська мати, яка не знала і не задумувалась ніколи, що таке Україна, аж поки горе не торкнулось її сім’ї, і українська дівчина, якій вже набрид стан АТО. Українець, який бере до рук книгу,- знає психологію цих персонажів, швидко впізнає їх, і, навіть, може передбачити, що кожен з них скаже. Якщо європеєць може почерпнути з книги, передовсім, інформацію, то українець бере з неї емоції, оскільки інформаційне наповнення для нього новим вже не є.

Усі герої театралізованої оповіді виходять на сцену сторінок «Людей й кіборгів» поступово, кожен з них розповідає про своє бачення та розуміння АТО. Таким чином свідчення кожного із них стають пазлом, який складає загальну картину того, що відбувається в Україні.

Оповідь буде цікавою перш за все тим, хто ніколи нічого не чув про російську агресію в Україні та оборону Донецького летовища, або, як це було в Італії, про що пишуть самі автори книги, чув, але факти подавались із чітко проросійської позиції.Зрозумівши, чим керується кожен персонаж оповіді, читач напевне задумається, наскільки виваженою є та позиція, яку він зайняв.

У творі використані свідчення реальних людей, які підсилюються віршами поетів війни: Бориса Гуменюка, Сергія Жадана та Євгена Семеніва. Апелюючи до найглибших базових людських емоцій, вони дуже точно описують почуття тих, кого війна торкнулась.

«Бо це природно коли цивільні мешканці

Гинуть на війні.

Звісно якщо природно що йде війна

Що працює установка залпового вогню «Град»

Що гинуть цивільні мешканці»

***

«Ми ховаємося за землю

Сидимо в ній тихо

Наче малі діти за маминою спиною

Ми чуємо як б’ється її серце

Як вона втомлено дихає

Нам тепло й затишно

Ще живі».

***

«Ви можете собі уявити який хліб родитиме поле

Де лежать бійці?!

(У пам’ять про нас їжте хліб з поля

Де ми полягли)».

Особливою дійовою особою в оповіді є Пані в чорному, автори кажуть, можливо ця пані – сама Україна, а у нас склалось враження, що ця Пані – людська свідомість. Це свідомість самого читача, яка, інтерв’юючи інших героїв оповіді, отримуючи все нову і нову інформацію – веде свій власний внутрішній діалог на сторінках книги.

Оповідь «Люди й кіборги» – це відчайдушна апеляція до свідомості і людяності європейців, які живуть у захищеній Європі, але з різних причин замовчують і не намагаються підтримати тих, хто лише починає свій шлях до цієї захищеності.

Таким чином ДаріоФертіліо та Олена Пономарева зробили гідну спробу дати європейцям чітке розуміння, що АТО в Україні стосується не лише України. Ця ситуація опосередковано, а іноді й безпосередньо відбивається і на житті відносно захищених європейців. Такий спосіб подачі сучасної історії може бути альтернативою традиційних скупих повідомлень з міжнародних новин про непопулярний напрям, які зазвичай розмито подають контекст подій і не дотримуються балансу думок. Більше того, він претендує на те, щоб бути цілком самостійним джерелом інформації і, навіть, позицією.

Марічка Алексевич

Please follow and like us:
0

Якщо Вас зацікавила інформація, поділіться нею з друзями :)