«Світло в серпні» Вільяма Фолкнера

Людина буде діяти так, як її навчила земля, де вона народилась.

Тим, хто читав Вільяма Фолкнера раніше відомо про його складні сюжети, багаті антитези й гуманізм у творах. Тим же, хто тільки починає знайомство із цим автором буде складно. Перш за все, через враження непорушного масиву інформації, яка, здається, незрозуміла взагалі. По-друге, вражає кількість героїв, які згадуються постійно, і тих, які зустрічаються тільки побіжно; неймовірна кількість подій у творі змусить повністю заплутатись у сюжеті; великі, довгі фрази, що поєднують минуле й теперішнє, дійсне й уявне, думку й реальність – змусять працювати весь масив вашої фантазії на повну.

Роман «Світо в серпні» (видавництво Жупанського) показує життя провінції на півдні США 1930-х років, за часів дії сухого закону та законів Джима Кроу. Наскрізна тема усієї книги – расове питання. Американський південь показаний у всій трагічності часу, де кипить пристрасть кохання, ховаються расизм і жорстокість, любов і ненависть йдуть нога в ногу, а з історій різних сімей випливають моторошні таємниці минулого.

Ліна Гроув – вагітна жінка, яка прямує з Алабами до Джефферсона – маленького міста із своїми таємницями.

Байрон Банч – холостяк, який закохується в юну Ліну й працює на лісопилці.

Лукас Берч або він же Джо Браун – коханий Ліни, який втік від неї й став бутлегером.

Усе це далеко не весь перелік героїв «Світло в серпні». Якщо взяти до уваги книгу як просто текст, то визначних і оригінальних речей ми не знайдемо. Про період сухого закону й законів, котрі легалізували расову сегрегацію писали дуже багато авторів. Так чим же чіпляє саме Вільям Фолкнер?

  • не надає багато уваги пейзажності у творі, його більше хвилює природа людей, аналіз їх вчинків й думок;
  • особлива увага до внутрішньої роздвоєності героїв;
  • деталізоване життя півдня Америки у всій красі – від поганих звабників-хлопців до криміналу й расової нерівності.

Фолкнер ніби спеціально нагромаджує складні для розуміння речі в один твір. Біографії його героїв часто треба відновлювати з пам’яті раніше прочитаних розділів або й навіть книг. Спершу твір дуже важко сприймається через авторський прийом потоку свідомості, але читаючи далі мимоволі починаєш розуміти увесь словопотік автора. Здавалось би хаотичні слова, які ніяк не клеїлись у розумні речення починають вимальовувати картину плину думок Фолкнера і ми вже розуміємо використання кожного слова. До речі, у книзі «Світло в серпні» майже до кожного слова підібрано цілий синонімічний ряд, а розділові знаки у творі буквально екранізують роман в уяві.

«Світло в серпні» пронизаний діалогами від першого лиця. Ці монологи легко перенести на потік свідомості автора й манеру його письма. Здається, ніби це писала не одна людина. Роман ніби складається із десятків розповідей очевидців, враження таке, що ми самі побували на місці Ліни, Джо або Крістмаса.

Цікава також сама тематика роману. Як згадувалось вище, наскрізна тема – расова нерівність, але вона не єдина:

  • відчуження. Усі герої твору або обмануті кимось люди, або побиті життям невдахи, або просто вигнанці;
  • християнська алегорія й мораль. Масивні порівняння християнського письма й життя героїв роману, навіть сама побудова твору має 21 розділ як і Євангеліє. Але паралель із Святим Письмом має дуже тонку грань, яку не кожному вдасться віднайти;
  • питання рас. Кольорові або чорні, білі й «мікс» тих і тих. Хто має достойніше походження і чиє життя більш вартісне?
  • класове походження героїв. Усі персонажі бідні жителі півдня, котрі не просто намагаються жити, а виживають в розрусі епохи.

Чи варто починати своє знайомство із Фолкнером саме із роману «Світло у серпні»? На це питання складно відповісти. Кожен, хто питав у самого Вільяма Фолкнера про те, що треба читати першим, у відповідь отримував назви різних книг.

Єдина порада перед прочитанням Вільяма Фолкнера: не читайте його на ніч або перед сном. Фолкнера треба розуміти, а не читати для розваги:

«Поетові дано право допомагати людині на тернистому її шляху, нагадувати їй про мужність, честь і гордощі, про милосердя, надію, співчуття і посвяту… Поет не повинен бути лише хронікером людини: голос його мусить бути підоймою, підтримкою, допомогою для неї, щоб вона вижила і перемогла».

Прочитавши роман «Світло у серпні» починаєш розбиратися в людях й розуміти певні мотиви їх вчинків. Людина може витримати майже все. Витримати те, що вона не робила;  навіть думку, що є таке, чого ми не в змозі перетерпіти. Витримати те, що змушує впасти й ридати, але ми собі не дозволяємо так зневірятись. Витримати й не оглянутися назад, навіть тоді, коли ми знаємо, що оглянувшись чи ні, все-одно не буде так, як треба.

Яна Русіна

Please follow and like us:
0

Якщо Вас зацікавила інформація, поділіться нею з друзями :)