Ще одна людина в системі. Рецензія на книгу Андрія Тужикова «Ще одна цегла в стіні»

Тужиков Андрій. Ще одна цегла в стіні / Андрій Тужиков. – Чернівці : Чорні вівці, 2016.

Це історія про те, як з’являються цеглини в стіні. Ця нелогічна, як життя, оповідка показує, як борці з системою, стали системою самі.

У підлітковому віці, кожен з нас вірить у власну місію на Землі, кожен з нас такий собі зменшений прототип Ісуса. Тоді ми знаємо власні права, відстоюємо їх, вчимо інших жити, бо почитали кілька розумних книг. А потім ми дорослішаємо і дізнаємось, що у стіні замуровано гроші, ми пробираємось до них, бо у кожного є сім’я; ми рудіємо до кольору цегли задля посади, яка принесе ще більше грошей, ми кам’яніємо, бо інакше не вижити.

Ця книга інтригує назвою, взятою з пісні Pink Floyd, і ти відкриваєш її, чекаючи під обкладинкою гарної історії про підлітків з іншим поглядом на світ. Бо задум книги прекрасний: людина – пристосуванець, яка плекала власні надії, але замурувала їх в стіні.

Але автор жодним чином не реалізував цей задум.

Шкільне підліткове середовище важко описувати. Коли ти тінейджер, ти замолодий, аби написати гідний роман, у якому зрефлексуєш та передаси всі барви того, що бачать твої очі (авжеж, якщо ти не Любко Дереш). Але, коли ти нарешті наточив свій олівець, ти вже застарий, аби описати свою юнь у всіх тих самих барвах.

Речі, як-от буллінг, хуліганство чи нульовий авторитет вчителя дорослі сприймають надто виважено і ця виваженість не дає відчути емоції, необхідні для написання підліткових книжок. Зі своїм «Не озирайся та мовчи» у цьому провалився Кідрук. Подивимось, чи вийде у Андрія Тужикова.

Тут ви не прочитаєте про хлопця з матір’ю -п’янчушкою, ніякого вам зіткнення ідеалів чи внутрішньої боротьби. Це книга про покоління тих, то валить ворогів у CS, але хреститься при слові «армія»; підліткове Fuck Da Police, коли «копи» вже зникли з горизонту.

Це книга про типові кроки нормального підлітка: бійка з сином багатія, трафаретні графіті, комп’ютер, що зводить навчання у середній школі нанівець. Звичайні речі, з якими стикався я, ви і кожен хто читатиме цю книгу. В історії нема нічого, що б виходило за межі нормальності, на що деякі й полюють, обираючи жертву. Себто книгу.

Я читав, і розділ за розділом згадував ідентичні моменти своєї юні. Навіщо мені читати про те, що я вже бачив, і не в книзі, а в житті? Навіщо читати списане, педантично задокументоване з реальності?

Я розумію, що вікова орієнтація книги 13+, але навіть це не вибачає твору його поверховості. Найбільш кричуще це помітно на першій парі першого дня головного героя в університеті. Переломний момент у житті, цілий новий соціум одногрупників, перспективи, боязнь – і з цього всього ми бачимо лиш «доволі хвилюючий момент».

Якщо цю книжку читатиме 10-річний, можливо він буде задоволений. Але чи потрібно йому читати про те, ким він стане. Якщо це застереження, то воно невдале. У книзі описані такі помиї життя, що воно інфікуватиме фаталізмом кожного, хто її прочитає. Навряд чи хтось скаже «зі мною такого не буде». Буде. Коли перші етапи зростання вже збіглись з книгою, то що ж зміниться потім? Це все одно, якби я читав про проблеми з діабетом, зором, склерозом у старості.

Зав’язка чи хоч якийсь розвиток дії тікали від мене зі сторінки на сторінку, аж поки їх не лишилось 5 і я вже подумав «до чого автор може вести». І на цих 5 сторінках те, що, здається, і було книгою, а все прочитане до того – епілог.

Саме до цих 5 сторінок ішов герой усе своє життя і лиш в цьому я побачив ідею твору: тотальне відчуження людини, коли вона працюєш на опозиційну партію і секретарка, з якою головний герой «інколи» зраджує своїй дружині, приносить йому документи про арешт письменницького підпілля. Він відчував більше трепету, коли давав хабар на екзамені, аніж підписуючись під прізвищем старого друга.

Він скам’янів і став ще одною цеглою в стіні, що вибудовується перед такими, як арештований старий друг.

«Ще одна цегла в стіні» це книга, яка могла б нести в собі потужне застереження, перше просвітлення у підлітковому віці, натомість ця історія – лиш поверхневий опис реальності, занадто поверхневий навіть для юних читачів.

Влад Доруда

Please follow and like us:
0

Якщо Вас зацікавила інформація, поділіться нею з друзями :)