«Глінтвейн дорогою на Говерлу»

Уявіть: зимовий вечір, сніг і какао з зефірками. Ви загорнуті в теплий і злегка колючий коцик в клітинку й насолоджуєтесь тишею, спокоєм. Ви вже давно знайшли своє місце і знаєте усе про свій час. Ваші думки, серце, душа і гори сплелись в одну стрічку й вилились словами в поетичну книжку «Глінтвейн дорогою на Говерлу». Ідеально, правда?

На думку Василя Карп’юка – автора книги, людина щодня повинна мати чотири основні речі й розуміти їх для того, аби бути щасливою. Філософія Василя, наслідком якої стала поетична збірка, базується на основних пріоритетах: серце, думки, душа і гори. Саме ці лексеми й стали назвами для чотирьох частин збірки.

Усі розділи обертаються навколо простих, буденних речей і почуттів. Щодня ми забуваємо звертати увагу на деталі, які можуть нагадати нам про радісне дитинство й зробити життя ще щасливішим. Усі істини, про які пише Василь Карп’юк, відомі кожному. Ми усі їх переживали, але, на жаль, зараз все частіше забуваємо.

Перший розділ «Серце» розказує про кохання усього життя, намагання наздогнати й впіймати ту щасливу мить із коханою і сказати їй те, що до цього завжди боявся. Кохання буває різне: взаємне і нерозділене. Але це почуття, які б воно не мало наслідки, завжди прекрасне:

«без зайвих слів. максимум – дотики». 

Наступний розділ «Думки» змусить Вас задуматись над самотністю й переоцінити усю буденність. Саме тут, на сторінках «Думок» Ви згадаєте Миколая з подарунками, терпкий чорний чай з дитинства й дрібнички, які колись були важливими:

«сніг випав, усе притишив,

тепло в хаті у дні зимові,

а я попрошу у Миколая

під подушку трохи любові».

Третій розділ «Душа» відкриє перед читачем діалоги автора з Богом. Інтимна, таємна розмова із Ним змусить Вас пережити ті глибинні почуття, справжні й неприховані, про які знали лише Ви і Він. Бо ви наодинці із собою можете відкрити усю суть життя й відповісти на більшість питань:

 «так добре бути Твоїм дитям

так боляче бути Твоїм Сином».

Останній розділ «Гори» не розказує про героя. Він створює атмосферу, змушує Згадувати й ВИгадувати. Тут можна дізнатись про горців, їх життя й посмакувати їх буденність, зрозуміти життєву філософію живою карпатською мовою:

«нема кому передати захоплення тою красою

що бачиш і чуєш довкруж».

Ми вже давно втомлені від залізних рук міста й мусимо відпочити, забути доросле життя й на мить зануритись у дитячі спогади без нервів й неприємних сюрпризів. Кожне слово у книзі «Глінтвейн дорогою на Говерлу» наштовхне Вас на роздуми й поверне в ідеальний час дитинства й кохання,  коли Ви жили в затишному домі й багато мріяли за чашкою гіркого чаю.

Ця книга скоріше нагадує щоденник, де можна знайти одкровення перед собою й спостереження, суперечки між різними пережитими емоціями. На сторінках збірки можна віднайти зафіксовані назавжди моменти життя дитини, закоханого, щирого й дорослого себе, а не тільки Василя Карп’юка.

Останній вірш збірки і дав їй назву. Поезія «Глінтвейн дорогою на Говерлу» містить основні принципи книги. Усі почуття треба запам’ятовувати й дбати про них. Їх треба бережно оберігати й ніколи не забувати про те, що колись ми були дітьми. Хіба бути дорослою дитиною погано?

 Яна Русіна

Please follow and like us:
0

Якщо Вас зацікавила інформація, поділіться нею з друзями :)