Така далека й близька планета Андруховича

Нам усім пощастило. Розмови з Юрієм Андруховичем / упоряд. Василь Карп’юк – Брустурів: Дискурсус, 2017. – 240 с.

 

Класик нової української літератури, найвідоміший та найпопулярніший український письменник, геній, майстер пера, культова постать – як тільки не називали Юрія Андруховича журналісти та його прихильники! А що ж відповідає письменник на ці репліки? Скромно втискає голову в плечі, сором”язливо усміхається і допиває чашку кави, яка вже встигла вихолонути за годину розмови. Його найбільше люблять питати про:

а) політику

б) сучасну ситуацію на Сході України

в) дату виходу нового роману

І з кожним інтерв”ю Андрухович розкривається все більше і більше – мовляв, до тридцяти років він мав зовсім інший характер, а останні двадцять з гаком навчився бути відкритішим до людей. Та й, звісно, чималу роль тут відіграла слава. Саме тому кожна бесіда з книжки “Нам усім пощастило” вкотре підкреслює той факт, що українська література без Андруховича – як море без води: настільки глибоко та міцно він засів у культурний контекст нашої країни, що важко уявити реальність без нього.

Серед тих, чиї інтерв”ю розміщені на сторінках видання, є дуже відомі імена – наприклад, кілька розмов з Іриною Славінською, Юрієм Володарським, Петром Кралюком. Однак є ті журналісти, яких поки мало знають в медіапросторі. Проте це той випадок, коли нестачу слави можна компенсувати потужністю бесіди – іноді більшу насолоду можна отримати від самих запитань, аніж від відповідей (попри те, що ці відповіді є надзвичайно глибокими та зрозумілими водночас). І головний інтерв”юйований не втомлюється розповідати про те, які міста на його особистій мапі є найулюбленішими, які проекти він планує на Мистецькому Арсеналі чи Форумі видавців, що він думає про сучасну Росію або ж де проведе різдвяні свята. Запитання такі різноманітні, як і, власне, сам Андрухович: його сміливо можна назвати майстром самоіронії (і, до речі, він стверджує що саме цю рису найменше відчитують в його текстах), і водночас найбільшим втіленням серйозності. Хтось може закидати письменникові сепаратистські настрої, адже після того, як 2010-го року в інтерв”ю для УНІАН він висловив свою позицію щодо Донбасу та Криму, багато хто почав відверто недолюблювати Андруховича, мовляв, він зрадник, який не хоче, аби Україна була цілісною. Проте, якщо подивитися на текст цього найбільш цитованого інтерв”ю, то стає цілком очевидно, що жодних закликів до розколу не лунало, а думка автора щодо частини місцевого населення Донбасу була повністю підкріплена аргументами: “В Донецьку не проходить навіть така річ, як надання університетові імені їхнього земляка Василя Стуса. Тобто там апріорі агресивно заблокований будь-який український рух. Він заблокований не внаслідок якихось репресій, а тому що справді цього не хоче тамтешнє населення. Воно чуже Україні. Україна йому чужа й нецікава, щонайменше байдужа. Написи в маршрутках на зразок «Нету денег – плати гривной» зайве свідчать, що там концентрація ментального несприйняття всього, що пов’язане з українською незалежністю”. Після прочитання цих рядків читач може поставити під сумнів думки про сепаратистські настрої Андруховича (які, до речі, часто були навіяні проросійськими ЗМІ). Можливо, варто подивитися на ситуацію під іншим кутом? Вважаю, що саме задля цього і було створено видання “Нам усім пощастило” – аби кожен міг прослідкувати за вектором руху цього найкультовішого автора сучукрліту: тут ви знайдете відповіді на запитання і про націоналізм, і про творчість Софії Андрухович, і про улюблену музику, яка може не відпускати місяцями: Юрій Андрухович всюди різний, місцями до сентиментальності милий (як-от, наприклад, текст-сповідь про те, що він погано готує), а місцями надто прямий (“Не люблю високих слів, особливо про батьківщину”), але так чи інакше, його головною зброєю були і залишаються слова. І, цитуючи вищезгаданого класика, “Сенс, взагалі-то, за межами слова якраз і починається” – тож пора відшуковувати сенси.

Галина Сафроньєва

Please follow and like us:
0

Якщо Вас зацікавила інформація, поділіться нею з друзями :)