Ship life, або Сім місяців добровільного рабства

Ольга Мельник. Ship life. Сім місяців добровільного рабства. – Чернівці : Видавництво 21, 2017. 

Відшукати себе серед морів…

Чи стали б ви добровільно рабом хоч на один день? А як щодо семи місяців добровільного рабства? Нізащо? Маячня? У сучасному світі це не можливо? Невже людина ХХІ століття здатна власноруч перетворити себе на раба (хіба що за винятком залежності від соц.мереж)?  Утім авторка книги “Ship life” Ольга Мельник погодилась на такий, незвичний для більшості, досвід!

“Ship life, або Сім місяців добровільного рабства” написана у вигляді вражень дівчини, що працювала офіціанткою на американському круїзному лайнері. Авторка день за днем відтворює в пам’яті реальні події семи місяців, проведених на борту, ділиться враженнями, відкриттями та переживаннями. Читачі мають змогу разом із героїнею відвідати понад 20 країн Європи, Північної та Центральної Америки, а головне – з перших уст дізнатися про те, яке ж воно – корабельне життя.

Не часто в українському книжковому просторі з’являється мариністика.

Це книга, яку не хочеться випускати з рук – а розглядати, обмацувати, придивлятись, гортати – візуально й тактильно вона дуже приємна. Тішить, що останнім часом видавці приділяють значну увагу дрібним деталям, котрі додають книгам приємних бонусів, видавництво “Книги – ХХІ” теж постаралося і “Ship life” стане чудовим доповненням до вашої домашньої бібліотеки. Мабуть, одна з головних родзинок оформлення – шрифт – він тут приємного синього (чи ба темно-блакитного) морського кольору. Не обійшлося й без детальних карт-ілюстрацій до тієї от семимісячної мандрівки, аби читач не заблукав серед численних міст, портів і частин світу.

Авторка називає дану книгу власним подорожнім щоденником. Це й справді так: усе чітко розписано днями перебування на кораблі, проте сам текст приємно охудожнений. Читане сприймається крізь образність та низку художніх форм і прийомів, тому це аж ніяк не нудний бортовий журнал чиїхось мандрівок, а насичена деталями оповідь. Читаючи книгу, тебе переповнює таке відчуття, немов ти дрейфуєш серед хвиль. Утім, це не просто нотатки мандрівниці. Це цілком реальна розповідь людини про пошуки себе; про перебування на роздоріжжі; про втомленість від буденності й перехід до чогось нового, що теж стає, з часом, буденним чи принаймні звичним; про те, як освоїтися на новій важкій посаді, у новій сфері, в новому цілком полінаціональному колективі та не загубити себе серед морських хвиль і бурхливого потоку людей. Заторкується тема певної засидженості, близька всім, хто сімнадцять років (одинадцять років школи та шість (плюс-мінус) університетських) “робив себе” на освітній ниві, нерідко не відходячи далеко від власного дому. Така засидженість часто-густо породжує втомленість від усього та прагнення подорожей. Тому в анотації до “Ship life” і вказано, що “книжка буде корисною студентам, випускникам та їхнім батькам, а надто тим із них, хто романтизує про море та подорожі”. Ольга Мельник без прикрас змальовує іншу сторону життя розкішних лайнерів, опинившись по той бік сфери обслуговування, де діють власні писані та неписані закони. “Життя тут несправжнє, всі речі тут несправжні. Ця реальність не має нічого спільного зі світом…” (с. 141). Але навіть у цій викривленій реальності, з натертими до блиску палубами (для клієнтів) та натертими до мозолів руками (у персоналу) завжди є шанс залишитися собою – “…я – все ще я. Це велика перемога…” (с.167).

Ця книга буде актуальною та корисною для тих, хто роздумує, чи правильно він вчинив, обравши те, що має… І, безумовно, для тих, хто просто любить читати якісні книги про море, подорожі… й знову море.

Дмитро Безверхній

Please follow and like us:
0

Якщо Вас зацікавила інформація, поділіться нею з друзями :)