Яким був комунізм в Україні

«Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933» Джеймс Мейс / Переклад Максима Яковлєва. – «КОМОРА», 2018.

Чи багато українців знають, хто такий Джеймс Мейс і що його пов’язувало з Україною? Чи чули хоча б колись це ім’я і розуміють значення його досліджень для нас, українців? Хотілося б почути ствердні відповіді на ці питання, та малоймовірно, що так воно є насправді. А Джеймс Мейс, американський науковець, вивчав надскладний період нашої історії і він був одним із тих, завдяки кому світ довідався про Голодомор 1932-1933 років. Та у даному виданні йдеться не про цю трагедію, а про події, що їй передували і стали чи не основним її чинником.

Вперше побачила світ книга Джеймса Мейса у далекому 1983 році. Вже тоді вона привернула до себе увагу в англомовному науковому середовищі, бо раніше на тему України і її становища в Радянському Союзі говорили лише українці. А у праці «Комунізм та дилеми національного визволення» згадані питання досліджував американський історик, тому завдяки Мейсу в 80-ті роки ХХ століття науковці, насамперед США та Канади, зацікавилися Україною.

У цьому виданні Джеймс Мейс пише про Україну 1918-1933 років. У 1917 році припинила своє існування Російська імперія і в українців та багатьох інших народів, які населяли цю величезну державу, з’явився шанс на незалежність, шанс утворити власну державу. Наступного, 1918 року розпалася й Австро-Угорська монархія і це зробило можливим об’єднання всіх українських земель. З уроків історії ми знаємо дещо про спроби об’єднання та утворення незалежної української держави тих часів і чим вони, на жаль, завершилися. Та чи знаємо ми, чому ці спроби були невдалими і як саме в Україні утвердилася влада Совітів (спочатку в Україні так називали радянську владу). Як виявилося, зі шкільних уроків ми винесли небагато знань про ті події, принаймні за шкільною програмою 90-х років. Але ж це один із найважливіших періодів нашої історії і його потрібно знати краще, щоб зрозуміти, що стало на заваді творення держави Україна, яким насправді був комунізм у Радянському Союзі і чи могло для нас усе скластися інакше. От про все це і можна докладно дізнатися з праці Джеймса Мейса.

Завдяки цій книзі мені вдалося інакше поглянути на відомих особистостей, побачити повну картину тогочасних подій в Україні. Насправді «Комунізм та дилеми національного визволення» вражає фактами, деякі з яких просто не вкладаються в голові. Цю працю потрібно читати для того, щоб усвідомити справжню сутність комунізму, який сповідували більшовики, і гнилість політичної системи СРСР. Добре ілюструє політику партії така цитата з книги:

«…кажучи пригнобленим національностям: ви маєте право відділятися, але ми вам не рекомендуємо, ми ставимо себе в смішне становище;»

Це слова Юрія П’ятакова, більшовика з Києва. Тобто навіть представники партії розуміли таку невідповідність, таке протиріччя. Та це стосувалося всього, що декларувала КПРС (Комуністична партія Радянського Союзу). Усі проголошені цінності та права були лише словами. До того ж у партії часто змінювався курс, а «незгодних» якщо не відкрито карали, то цькували, публічно засуджували, перетворювали на цапа-відбувайла. Кожна частина, кожен розділ книги Джеймса Мейса свідчить про це, а також історії Олександра Шумського, Миколи Хвильового, Михайла Волобуєва, Миколи Скрипника, Матвія Яворського. Показово, що після чергової кампанії КПРС[1] проти когось із «незгодних», з’являлися терміни: шумськизм, хвильовизм, волобуєвщина, яворщина. Це були так звані «національні ухили», тобто всіх згаданих діячів звинувачували в українському націоналізмі, хоча вони й були комуністами, більшовиками[2]. А що вже казати про тих, хто не був прихильником політики більшовиків…

Але ж Україна могла і не стати частиною СРСР! У 1917 році українці не підтримували більшовиків[3] і виказували більшу довіру місцевим партіям, яких було тоді чимало. І хоча після створення КП(б)У більшовикам вдалося здобути певну прихильність народу і навіть захопити Україну, та вже наприкінці 1919 року партію довелося розпустити, бо більшовицька агресивна антиукраїнська політика викликала масовий спротив.

«Ті, хто розмовляв українською в громадських місцях, вважалися націоналістами та контрреволюціонерами, що підлягали розстрілу без суду й слідства.»

На превеликий жаль, народ український був занадто нерішучим, партії українські не вміли домовлятися та йти на компроміс, а сміливого лідера, який би всіх згуртував, не знайшлося. Більшовики повернулися і змінили тактику. Тепер радянська влада провадила політику «коренізації», яка в Україні дістала назву «українізації». Така от кардинальна і раптова зміна позиції. Думаєш про це і відразу в пам’яті спливає сцена з роману «1984» Джорджа Орвелла, коли у Океанії, певніше Зовнішньої Партії, змінюється ворог…

Про те, якими темпами і якими шляхами відбувалася українізація і чому її довелося терміново згортати, читайте далі в праці Джеймса Мейса. Автор ґрунтовно дослідив той період і написав не тільки про загальний стан справ України, а й окремо виділив тодішній розвиток культури, економіки та історичної науки. Мені особливо цікавим здався розділ про Миколу Хвильового та українську літературу й мистецтво 20-х років, де згадується багато відомих людей, зокрема Остап Вишня й Олександр Довженко. Останній розділ книги повністю присвячено політиці придушення українського національного комунізму і згортання українізації 1932-1933 років. Чим усе це скінчилося тепер знає світ. __________________________________________

Джеймс Мейс (1952-2004) – американський історик. Доктор історичних наук, захистив дисертацію на тему – «Національний комунізм у Радянській Україні 1919-1933 рр.» Допомагав Роберту Конквесту у написанні книги «Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор». У 1986-1988 роках був виконавчим директором Комісії дослідників Голодомору 1932-1933 років при Конгресі США. У 1993 році переїхав до України. Викладав у Києво-Могилянській Академії, редагував газету «День».

[1] Не КП(б)У – Комуністичної партії (більшовиків) України, а саме КПРС, бо всі подібні рішення приймалися зверху.

[2] Зі згаданих діячів тільки Олександр Шумський спочатку був есером, потім боротьбистом, а вже після розпаду боротьбистів у 1920 році вступив до КП(б)У. Всі інші від початку підтримували більшовиків.

[3] КП(б)У заснували у 1918 році, до того в Україні діяла Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків) – РСДРП(б).

Ксенія Близнець

Please follow and like us:
0

Залишити відповідь

Якщо Вас зацікавила інформація, поділіться нею з друзями :)